Антон Никифоренко з Корюківки
Відчуваючи неминучий початок великої війни, наш земляк, уродженець села Савинки на Корюківщині Антон Никифоренко повернувся додому з Польщі. Він уже розумів: доведеться знову взяти до рук зброю.
Сімнадцятого липня жителі Корюківської громади проводжали в останню путь мужнього воїна, турботливого батька, сина, чоловіка, який віддав своє життя за нас із вами на обпаленій ворожим вогнем багатостраждальній Донеччині.
Антон НикифоренкоАвтор: з відкритих джерел
Антону Никифоренку — уродженцю села Савинки, мешканцю Корюківки 18 квітня виповнилося 37 років. Життя молодого чоловіка було сповнене лише чудових планів. Живі й здорові батьки, що проживають у Савинках. У Корюківці є житло, кохана дружина, двоє синів. Один із них ще відвідує дитсадок, а старший ходить до школи.
За своє коротке життя чоловік уже встиг спробувати війну на смак. Тому повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну не викликало в нього страху перед ворогом, а навпаки — бажання його нищити та захищати світле майбутнє своєї родини.
У Савинківській школі, до якої малий Антон пішов 1994 року, і вчителі, і однокласники запам’ятали його як дуже відповідального та надзвичайно справедливого, веселого й товариського
Після закінчення дев’ятого класу він вступив до Чернігівського радіомеханічного технікуму, обрав спеціальність «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». Згодом його призвали на строкову військову службу до лав Збройних сил України.
На понад рік довелося відкласти навчання. Проте своєї мети хлопець досягнув, отримав бажану спеціальність у 2009 році. Трудову діяльність молодий чоловік розпочав у столиці нашої держави, влаштувавшись до охоронної фірми.
У 2013 році Антон одружився, а згодом повернувся до Корюківки. Він дуже хотів бути поруч з дружиною, котра очікувала народження первістка. Знайшов роботу в місцевого підприємця. Та невдовзі, 2014 року, розпочалася російсько-українська війна.
Антон Никифоренко пішов на службу до Корюківського військкомату. А в серпні того року вирушає добровольцем в зону АТО. Його маленькому синочку не було й року. У 2015-му він отримав статус учасника бойових дій.
Після повернення в мирне життя, Антон як відповідальний чоловік і батько, намагаючись гідно забезпечувати матеріально сім’ю, їде працювати до Польщі. Трудився там до початку 2022 року. Проте він відчував, що на Україну насувається лихо. Зрештою, покинув роботу в Польщі й повернувся на Батьківщину, щоб бути поруч з родиною.
На військову службу по мобілізації нашого земляка призвали 11 жовтня 2022 року. Проходив її на посаді командира другого протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини А7333.
На жаль, життя славного воїна обірвалося 13 липня 2024 року під час виконання бойового завдання. Антон Никифоренко загинув в районі села Побєда Мар'їнської громади Покровського району Донецької області. Нашого Героя поховали 17 липня на новому кладовищі в місті Корюківка.
