Катерині Готенко зараз 18 років. Вона навчається на першому курсі філологічного факультету в КНУ. Протягом квітня-травня дівчина долучилась до волонтерського табору від громадської організації Будуємо Україну Разом
БУР-табір — це будівнича активність, яка об'єднує навколо спільної мети (в цьому випадку облаштування укриття в будинку культури) молодь з усієї України. До обіду волонтери працюють на будові, а після на них чекає насичена культурно-освітня програма. В Мені табір складався із шести 7-денних заїздів. Катерина долучилась до кожного.
Як ти дізналась про БУР-табір в Мені?
Моя подруга-волонтерка сказала , що приїде табір і буде будувати підвал у нашому будинку культури. Як мінімум, було б цікаво побачити, як же це буде відбуватися, познайомитись із новими цікавими людьми або ж навіть долучитися до процесу. Оскільки ми розуміємо, що коли хочемо, аби наша громада рухалась вперед, то насамперед саме ми і маємо її рухати. Бо якщо не ми, то хто?
Тому ми з подружкою та ще з кількома нашими друзями прийшли на відкриття БУР-табору. А вже на наступний день зранку долучилася до будови.
Як тобі перший день роботи на будові?
Чесно, думала, що треба буде трохи прибрати та пофарбувати стіни. А по факту побачила масштабний процес і злагоджену та послідовну роботу команди. Одразу з'явились думки: я хочу пройти цей шлях від початку до кінця.
Чи вдавалось поєднувати навчання та волонтерство на таборі?
Після пар або ввечері майже кожного дня можна було знайти кілька годин на БУР. Тож поєднувати було не так складно. Проте, на жаль, жодного разу через пари, не вдалося поїхати на виїзну екскурсію, адже вона займала більшу частину дня. За кілька днів після закриття табору поїхала в Київ здавати очну сесію.
На кожен заїзд БУР-табору приїжджало по 10 волонтерів та волонтерок з усієї України. Чи вдавалось налагодити із ними взаємодію?
Люди одразу припали до душі. Всі поводили себе так комфортно й невимушено. Вже у перші дні на об'єкті та під час культурно-освітньої програми було відчуття, що знаходишся в колі давніх друзів.
Звісно, хочеться ще раз повертатися до цієї атмосфери, адже такий досвід надихає рухатися вперед та вселяє віру в людей і у свої можливості.
Ти долучалась до кожного заїзду, який із всіх моментів тобі запам’ятався найбільше?
Це гра в Зоопарк (гра, в якій потрібно паралельно вистукувати певний ритм та передавати дію гравцю із роллю певної тварини – прим. ред) з другим заїздом на об'єкті об одинадцятій ночі. Сплески в долоні відлунювали в пустому підвалі й неначе вводили у своєрідний транс, залишаючи місце лише для дитячої радості та теплого спокою.
Чи долучишся ще?
Я дуже щаслива, що змогла ці два місяці провести разом із БУР. Для мене це був абсолютно новий досвід. І надалі я обов'язково братиму участь в БУР-таборах.
Як на тебе вплинуло волонтерство разом з БУР?
Мабуть, найголовніше, чому БУР-табір мене навчив, так це сприймати людей як своїх і вже при першій зустрічі бути повністю щирою та відкритою у спілкуванні. Тому дуже дякую БУР, який одразу сформував відчуття довіри до себе і віру в людей. БУРівці — це люди, які надихають 🫶
Мені дуже приємно розуміти, що доклала руки до чогось класного. Наразі увійшла до команди, яка розробляє план з облаштування нашого укриття. І сподіваюсь, що надалі простір не просто закриють на замок, а він буде розвиватися. БУР знову надав наснаги діяти.
