Фото: Тетяни Марченко
Досить часто можна натрапити на історії про те, як рятують лелек, що з різних причин не відлетіли на зимівлю в теплі краї. Їм добрі серцем українці дають прихисток у власних садибах. А ті мирно вживаються «під одним дахом» з людьми та домашніми тваринами.
Ніжинка Лариса Ковтун врятувала скаліченого птаха й ось вже чотири роки він господарює у неї на обійсті.
«14 серпня 2020 року, на Маковія, їду я по вулиці Шепелівській, — розповідає Лариса, — дивлюся на узбіччі походжає лелека. Я зупинилася. Підійшла близенько. Почала розглядати пернатого. Було видно, що у нього щось з правим крилом: опущене до низу. До рук він дуже не поспішав, але й нікуди не тікав. Та все ж вдалося його впіймати. Птаха була худенька і на вигляд знесилена і засмучена. І так мені його шкода стало… А вся ця історія трапилася неподалік моєї дачі. Тож занесла його до двору, поселила у вольєрі. За розповідями сусідів, він попередню зиму «домував» вже у людей. І знову чомусь опинився на вулиці.
Перша зустріч… фото із архіву Лариси
Два тижні відгодовували, аби пернатий зміцнів, бо дуже був слабенький та схудлий. Годували «бідосю» рибкою, курятиною. Птаха потроху зміцніла, набралась сил. Трішки наче й повеселішала. Повезли на огляд до ветеринара. Виявилося, що у нього було зламане крило, а під ним гематома – ґуля… Мабуть, тому він і не подався у вирій зі своєю ріднею.Через скалічене крило літати він більше й не зможе. Лікар дав поради чим годувати, як доглядати, адже ми вирішили його залишити у себе зимувати.
Порадилася зі своїми дітьми, як назвати – вирішили Буся. Чому!? Родом я з Борзнянщини, а там лелек кличуть – бусел. От і спало на думку Буся, Буся…. На ім’я відгукується. Нині у меню Бусі курячі шийки. Саме їх він дуже уподобав. Їсть двічі на день. Вранці та у вечері. 4 -5 з’їдає за раз. Це його норма. Але буває по різному. А коли були взимку великі морози, Буся, бувало, навіть відмовлявся від харчів. Сидів у сіні, вигрівався. Я, коли намагалася, щось вкласти йому в дзьоба(переймалася що голодний) — відмовлявся, навіть вертав назад. Зерна, мішанки (варена картопля і т. п) — не їсть. Спробував. Не сподобалося."
Птаха снідає
За словами Лариси, скрутно з харчами для птаха було в лютому 2022, під час облоги міста: "Напередодні купила лише два кілограми шийок. Хто ж думав, що таке буде…Тож довелося урізати харчі для Бусі: розділила. Видно, що недоїдав. Бігав за мною, адже птаха звикла до свого раціону…Та згодом вдалося "роздобути" в одному з магазинів, ще кілька кілограмів, тож так і протрималися…"
Території для вигулу йому достатньо. Трава його теж не цікавить. Любить ходити городом, щось шукає в землі, дзьобає. Жучків- хробаків клює. Дуже допитливий. Людей не боїться.
"Нещодавно лагодили паркан, так він все споглядав за роботою працівників, контролював процесом, — каже (авт. посміхаючись) Лариса…, — А коли я на грядках, то біля мене крутиться. Зимує в сараї. Любить залізти на пеньочок, якусь купку соломи й там сидіти. Командує песиком (на обійсті мешкає ще й охоронниця Нона). Були у мене тут і кури, то Буся з ними товаришував. Одна серед них була білої масті, так він чогось з нею не здружився. Все її поскубував. Сам заходить на ночівлю до сараю, сам виходить. Єдине, за що я дуже турбуюся – це те, що він може перекинутися на спину і не піднятися. Бувало кілька раз приходжу, а він борсається. Я ж двічі на день навідуюсь: вранці й у вечері…Чекає мене".
Лариса за освітою біолог. Закінчила НДУ ім. Гоголя. За фахом працювати не довелося. Але дуже любить природу. «З дитинства все мене дома кликали «котяча мати». Все то песика прихищу, то котиків бездомних додому позношу. Нині не можу пройти повз бездомних тваринок, обов’язково підгодовую. До Бусі дуже звикла, а він до мене. Він мешкає на обійсті моєї вже покійної мами. Тож коли сюди приходжу – завжди відчуття, тут мене чекають…»,- розповідає жінка.
За словами Лариси, навесні є період коли чорногузик стає трішки бентежним, розпускає крила, клекоче. «Мабуть, природа то бере своє. Він ніби оберігає своє гніздо. Інстинкт. А от виявити Буся наш якої статі (він, чи вона) так і не вдалося. Житиме у нас й надалі. Адже птах літати більше не буде, тому його в живу природу відпускати не можна.»
Пощастило Бусі, що опинився в добрих руках. Кажуть, що лелеки влаштовують гнізда тільки біля оселі хороших людей.
