Психологині Корюківської лікарні: Світлана Баглай (зліва), Ірина Ігнатенко
Ці фахівчині працюють у неврологічному відділенні, але за потреби допомогу надають і хворим з інших відділень.
Тридцятидворічна Світлана Баглай прийшла працювати у березні 2021 року, коли лікарня уклала договір із НСЗУ на пакет «Медична допомога при гострому мозковому інсульті». Тоді медзаклад потребував різних спеціалістів, зокрема, психолога.
— На той час я перебувала в декреті, — розповіла Світлана Григорівна. — Але залишила вдома 8-місячну дитину і погодилася на пропозицію, оскільки відділ освіти, культури й туризму Корюківської РДА, де працювала до цього, розформували, тож після відпустки по догляду за дитиною мені все одно довелося б шукати роботу.
Світлана БаглайАвтор: Наталія Рубей
Світлана Баглай працює у неврологічному відділенні психологинею та логопединею, має дві вищі освіти з цих напрямів, закінчивши Чернігівську філію Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету та Сумський державний університет.
З листопада 2023 року стала до роботи ще одна психологиня, 43-річна Ірина Ігнатенко
Ірина Костянтинівна має дві вищі освіти за спеціальностями «Соціальна робота» (НУ «Чернігівська політехніка») та «Психологія» (Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка). До цього Ірина Ігнатенко була асистенткою вчителя в інклюзивному класі Корюківського ліцею № 1.
Обидві фахівчині нині проходять спеціалізацію з клінічної психології у Харківському Національному медичному університеті.
Психологічна робота в лікарні
Вони працюють у медзакладі кожного дня, входять до мультидисциплінарної команди, яка складається з невролога, психолога, логопеда, фізичного реабілітолога, асистента реабілітолога, лікаря фізичної та реабілітаційної медицини. Мають окремий кабінет для індивідуальних консультацій і занять, але здебільшого займаються з пацієнтами у палатах.
Консультують і в інших відділеннях, проте найбільше залучені в неврології, зокрема, з інсультними хворими. Зазначають, що від реабілітації інсультного хворого залежить його подальше відновлення. Оскільки наслідки інсульту не однакові у хворих, то й допомоги кожна людина потребує різної.
Першочергове завдання психологів — подолання стресу пацієнтом, аби подальше лікування він сприймав краще. «Успіх залежить від віри в лікаря та його команду» — запевняють психологині.
— Кожному інсультному хворому ми проводимо діагностику на тривожність, депресію, когнітивні процеси, деменцію тощо, — розповідає Світлана Баглай. — Надаємо інструменти, як подолати тривогу, розвивати пам’ять, мислення, увагу. Ми не просто заспокоюємо їх на словах, а вчимо спеціальним технікам, які допомагають відновлюватися після гострого порушення мозкового кровообігу (вправи на дихання, арттерапія, медитація тощо). Серед найпоширеніших наслідків інсультів — порушення мовлення, а то й тотальна афазія, тобто, нездатність говорити й розуміти мову.
Якщо людина виконує наші завдання й рекомендації, зазвичай відновити порушення мовлення можна протягом трьох-шести місяців. Підмічено, що гарно справляються з цим ті, хто раніше співав — Світлана Баглай
У будь-якому разі повне чи часткове відновлення втрачених функцій у результаті інсультів, великою мірою залежить від бажання самого хворого та підтримки його рідними, — запевняють обидві психологині.
Буває й таке, що пацієнти відмовляються від психологічної допомоги. Найчастіше відмови підкріпляють словами: «Я не психічно хворий». Це стається через те, вважають Ірина та Світлана, що не всі розуміють різницю між психологічною та психіатричною допомогою.
— Розрізняти потрібно, бо психологи не застосовують лікарських засобів і не працюють з людьми, які мають психічні розлади, кажуть фахівчині. — Це сфера відповідальності психіатра. Наша допомога, психологічна, полягає лише у наданні консультацій і рекомендацій на проведення певних вправ якраз людям зі здоровою психікою.
Як відновлюються психологи
Фахові знання та навички допомагають Світлані й Ірині тримати в нормі свій моральний стан. Однак відновлюватися та поповнювати ресурси потрібно. Кожна з них робить це, дослухаючись до внутрішніх відчуттів.
— Стараюся змінювати обстановку, — каже Ірина Ігнатенко. — Наприклад, кудись поїхати, хоча б на вихідні, або провести ці дні з дитиною, зайнятися кулінарією, послухати сучасну українську музику. А взагалі-то робота з хворими не завжди виснажує, а часто навпаки — дає заряд енергії й позитиву від спілкування з ними.
— І це правда, — підхоплює Світлана Баглай. — Серед пацієнтів трапляються такі цікаві, кайфові люди, креативні, навіть попри вік! Приємно з такими працювати. Ну, якщо є потреба у заспокоєнні, то знаходжу його в читанні книг, різних професійних тренінгах, семінарах. Чудово допомагає набратися сил спілкування з природою і своєю сім’єю, відпочинок просто неба.
